СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ГАЛУЗІ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню експортного потенціалу сільськогосподарської та харчової продукції та рівень їх конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Розглянуто особливості воєнного стану, динаміка змін експорту та імпорту агропродовольчої продукції, в тому числі фактори і ризики глобального впливу. Внутрішній аграрний ринок за рівнем забезпеченості сільськогосподарською продукцією, а також потенціалом зростання частки органічної, екологічної продукції рослинництва та тваринництва і зростання процесів циркурярності і стійкого розвитку у харчовій галузі є бюджетоутворюючим і поступово посилює продовольчу безпеку країни і світу.

 У статті обґрунтовано заходи з конкурентоспроможності продуктів АПК. Агропродовольча продукція відіграє особливу роль міжнародній торгівлі. Довгостроковий сталий розвиток агропродовольчого сектора може бути забезпечений лише тоді, коли його продукція конкурентоспроможна на регіональних та світових ринках. Умови, в яких розвивалося сільське господарство та харчова промисловість, постійно змінюються через зростаючу взаємозалежність національної економіки та відкриття іноземних ринків, що веде до конфронтації між ідентичною агропродовольчою продукцією різних країн. Експорт та міжнародна конкурентоспроможність є важливою рушійною силою галузевого та економічного розвитку, захистом її національних інтересів та забезпечення продовольчою безпекою у глобальному та регіональному аспекті.

Економічна інтеграція країн Східної Європи до Європейського Союзу (ЄС) стала величезним викликом як для старих, так і нових держав-членів. Розширення ЄС додало ризики для слабких країн та можливості для лідерів, а також сприяло збільшенню торгових потоків та попиту на продукцію. З одного боку, інтеграційні процеси загострили конкуренцію між країнами, а з іншого – розширили обрій планування та стратегічний потенціал для кожного учасника.

Розширення ЄС відкрило можливості вільної торгівлі, збільшення торговельних потоків та попиту на продукцію сільського господарства, отже є точкою зростання національної економіки за умови створення екологічних програм стимулювання в першу черчу для малих і середніх виробників.