МОЖЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ВІТЧИЗНЯНУ ПРАКТИКУ

Анотація

У роботі обґрунтовано сутність та необхідність розвитку інституту соціального підприємництва в Україні для вирішення ряду соціальних питань, у тому числі і зайнятості осіб з інвалідністю. Проаналізовано підходи до визначення сутності поняття «соціальне підприємство» та «соціальний підприємець». В ході дослідження окреслено критерії відмінності соціальних підприємств від традиційних бізнес-структур і благодійної діяльності та систематизовано моделі розвитку соціального підприємництва в провідних країнах світу. Виокремлено ряд проблем, з якими стикаються вітчизняні соціальні підприємства і які негативно впливають на їхній розвиток. Зроблено наголос на відсутності правового регулювання діяльності соціальних підприємств, що ускладнює їх розвиток в Україні. Метою статті є дослідження сутності та можливостей розвитку соціального підприємництва в Україні. Проаналізувавши ряд підходів до визначеннями сутності соціального підприємництва можна зробити висновок, що це своєрідне поєднання комерційного підходу до самофінансування соціальних проектів організаціями із соціальними місіями відповідно за законами бізнесу. Доведено, що підтримка розвитку соціального підприємництва в нашій країні сприятиме активізації підприємницької ініціативи та активності вразливих верств населення; підвищенню соціальної відповідальності; стимулюванню розвитку економічної конкуренції. Крім того, в Україні повинна бути сформована власна національна стратегія розвитку соціального підприємництва, яка лише орієнтуватиметься на світовий досвід, а не копіюватиме модель іншої країни. Таким чином, ключовим інструментом розвитку соціального підприємництва є його активна підтримка зі сторони держави, яка зобов’язана розробити правове підґрунтя функціонування соціального бізнесу та його взаємодію з усіма учасниками соціуму. Для активізації розвитку соціального підприємництва в Україні запропоновано: розробити та впровадити закон про соціальне підприємництво; окреслити адміністративні та економічні методи державного регулювання такого роду діяльності; активно залучати громадськість та освітні заклади до участі в роботі соціальних підприємств.