СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТА ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій з визначення стратегічних напрямів та завдань розвитку державних аграрних підприємств.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дістали подальшого розвитку обґрунтування щодо перспектив подальшого соціально-економічного розвитку державних аграрних підприємств згідно наявних в них земельних, трудових, фінансових та матеріально-технічних ресурсів, а також існують можливості посилення конкурентоспроможності та набуття підприємницького хисту в ринковому змаганні з іншими організаційно-правовими формами господарювання за кошти покупців від продажу виробленої продукції та здійснюваних послуг.

Висновки: Встановлено, що державні аграрні підприємства функціонують на основі державної форми власності, або з такими її частками, що забезпечують державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність, тому у держави містяться інструменти безпосереднього й опосередкованого управління довгостроковим розвитком таких господарств. Визначено, що сутність стратегії розвитку державних аграрних підприємств полягає в підготовці та здійсненні ними такої виробничо-господарської та науково-дослідної діяльності, реалізація якої забезпечує досягнення довгострокових соціально-економічних цілей завдяки задоволенню виявлених потреб споживачів з врахуванням динамічних змін оточуючого ринкового середовища. Аргументовано, що стратегія державних аграрних підприємств здійснюється в багатовимірному просторі, система координат якого формується ресурсним потенціалом відповідних ринкових суб’єктів, покупцями їх продукції, конкурентами, постачальниками, посередниками, контактними аудиторіями й іншими складовими як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що стратегічні напрями розвитку державних аграрних підприємств визначаються в розрізі конкретних видів виробничо-господарської та науково-дослідної діяльності. Відповідно цим напрямам встановлюються цілі й завдання, що конкретизують терміни та засоби їх виконання, які мають кількісні параметри для здійснення контролю кінцевих результатів. Аргументовано, що перспективи подальших досліджень полягають в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо перетворення державних аграрних підприємств в модераторів переведення сільського господарства на інноваційно-інвестиційну модель розвитку на основі техніко–технологічної модернізації його матеріально-технічної бази та використання інструментарію менеджменту і маркетингу, що відповідають сучасним світовим стандартам.